Чи можна в суді визнати недостовірною інформацію з анонімних Telegram-каналів та домогтися її спростування?

Інформацію з анонімних Telegram-каналів можна офіційно визнати недостовірною — навіть без встановлення автора.

Основні тези

• Інформацію з анонімних Telegram-каналів можна офіційно визнати недостовірною — навіть без встановлення автора.

• Судова практика підтверджує: навіть без імені автора, ви можете добитися спростування фейку, якщо він шкодить вашій репутації.

• Офіційне визнання інформації недостовірною відкриває шлях до правового захисту — і можливості захистити своє ім’я публічно.

Зміст

1. Проблема поширення фейків в Telegram;

2. Правові основи захисту від недостовірної інформації;

3. Механізм захисту у випадку анонімних публікацій: судова практика;

4. Умови для встановлення факту недостовірності інформації;

5. Юридичний склад правопорушення та особливості доказування;

6. Спростування недостовірної інформації;

7. Висновки та рекомендації;

8. Джерела інформації;

9. Захистіть свою репутацію від пошириних фейків про вас у соціальних мережах!

Проблема поширення фейків в Telegram

У сучасному інформаційному суспільстві соціальні мережі та месенджери стали потужним інструментом поширення інформації. Однак разом із можливістю швидкого інформування широкої аудиторії виникає проблема розповсюдження недостовірної інформації. Особливо гостро це питання постає у випадках, коли власники ресурсів чи автори публікацій залишаються анонімними.

Чи існують законні механізми захисту своєї честі, гідності та ділової репутації у таких випадках? Розглянемо це питання на прикладі конкретної судової справи.

Image by Freepik

Правові основи захисту від недостовірної інформації

Фундаментальне право людини на повагу до гідності та захист від недостовірної інформації закріплене у статтях 28 та 32 Конституції України. Кожен має право спростувати неправдиві відомості про себе та вимагати відшкодування моральної шкоди.

Цивільний кодекс України у статті 277 конкретизує це право, встановлюючи, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення недостовірної інформації, має право на відповідь та спростування такої інформації.

Особливо важливим є те, що положення частини четвертої статті 277 ЦК України та актуальна судова практика передбачають: якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Механізм захисту у випадку анонімних публікацій: судова практика

Показовим прикладом реалізації цього механізму є справа № 638/5315/23, розглянута Дзержинським районним судом м. Харкова. У цій справі заявник звернувся до суду з проханням встановити факт недостовірності інформації, поширеної через телеграм-канали, та спростувати її.

Згідно з матеріалами справи, на телеграм-каналах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «В законі ХАРКІВua» були розміщені публікації, що містили твердження про те, що заявник, будучи депутатом міської ради, нібито працевлаштувався в Криму після його анексії та отримав там трудову книжку. Публікації супроводжувалися фотографією трудової книжки з печаткою російської юридичної особи.

Умови для встановлення факту недостовірності інформації

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", судовий захист не виключається в разі, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Це стосується, зокрема, випадків поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати.

У таких випадках суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження згідно з правилами розділу IV ЦПК.

У розглянутій справі заявник довів, що ідентифікувати власників телеграм-каналів та авторів публікацій неможливо, що підтверджувалося довідками Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Юридичний склад правопорушення та особливості доказування

Відповідно до Постанови пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, для успішного розгляду справи необхідна наявність таких обставин:

1. Факт поширення інформації (доведення її до відома хоча б одній особі будь-яким способом);

2. Поширена інформація стосується конкретної фізичної особи (заявника);

3. Інформація є недостовірною (не відповідає дійсності);

4. Поширення інформації порушує особисті немайнові права особи.

Важливо розрізняти фактичні твердження та оціночні судження. Відповідно до статті 277 ЦК України, оціночні судження, думки та переконання не підлягають спростуванню, оскільки їх не можна перевірити на відповідність дійсності.

У аналізованій справі суд встановив, що поширена інформація містила конкретні фактичні твердження:

• про наявність у заявника трудової книжки, виданої в Російській Федерації;

• про його працевлаштування в Криму після анексії;

• про поєднання такої роботи з діяльністю депутата.

На підставі наданих доказів суд встановив, що ці твердження не відповідають дійсності:

• Кінцевим бенефіціаром компанії, вказаної в публікації, є інша особа;

• Заявник здійснював господарську діяльність на території Криму лише до 2014 року;

• Після анексії Криму Російською Федерацією заявник перереєстрував юридичну особу на території України;

• Фото трудової книжки містило неправдиву інформацію, оскільки трудова книжка серії, зазначеної на фото, не існувала в 2014 році.

Спростування недостовірної інформації

У разі задоволення заяви суд у своєму рішенні встановлює факт недостовірності поширеної інформації та спростовує її. Таке рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після вирішення справи судом апеляційної інстанції.

Image by Freepik

У рішенні суду по справі № 638/5315/23 чітко вказано, яка саме інформація визнається недостовірною та підлягає спростуванню, з точним цитуванням текстів повідомлень та описом зображень, що супроводжували публікації.

Висновки та рекомендації

Аналіз судової практики показує, що українське законодавство передбачає механізми захисту честі, гідності та ділової репутації від недостовірної інформації, поширеної в мережі Інтернет, зокрема в телеграм-каналах, навіть у випадках, коли встановити особу, яка поширила таку інформацію, неможливо.

Для успішного вирішення подібних справ рекомендуємо:

1. Зафіксувати факт публікації недостовірної інформації - зробити скріншоти сторінок з публікаціями, в ідеалі - засвідчити їх нотаріально або іншим належним чином.

   
   

2. Звернутися до спеціалізованих організацій для отримання інформації про власників ресурсів, на яких розміщено недостовірну інформацію, та авторів публікацій.

   
   

3. Зібрати докази, що спростовують недостовірну інформацію - витяги з державних реєстрів, довідки та інші документи, що підтверджують фактичний стан речей.

   
   

4. Звернутися до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.

   
   

5. Чітко ідентифікувати в заяві недостовірну інформацію, зазначивши URL-адреси сторінок, на яких її розміщено, та точний зміст інформації, що не відповідає дійсності.

Таким чином, незважаючи на проблему анонімності в Інтернеті, законодавство України дозволяє ефективно захищати свої права у випадках поширення недостовірної інформації через телеграм-канали та інші онлайн-ресурси.

Джерела інформації:

1. Конституція України (статті 28, 32)

2. Цивільний кодекс України (статті 201, 277, 297)

3. Цивільний процесуальний кодекс України (статті 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273, 394, 315, 319)

4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 10)

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"

6. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2023 року у справі № 638/5315/23

7. Рішення Європейського суду з прав людини "Магьяр Джети проти Угорщини" (MAGYAR ETI ZRT v. HUNGARY) від 04.12.2018 року (заява N 11257/16)